У Саватхі.
«Монахи, коли співчуття розвинене та зрощене, це приносить великий плід та благо. Як саме? Це коли монах розвиває співчуття разом із чинниками пробудження: усвідомленістю, розрізненням станів, зусиллям, захватом, заспокоєнням, зосередженням та незворушністю, які спираються на усамітнення, безпристрасність та припинення, і звершуються відпусканням. Ось як співчуття, розвинене та зрощене, приносить великий плід та благо».
«Коли співчуття розвинене та зрощене, можна очікувати одного з двох плодів: просвітлення вже в цьому житті або, якщо щось ще залишається, не-повернення. Як саме?...»
«Монахи, коли співчуття розвинене та зрощене, це веде до великої мети. Як саме?...»
«Монахи, коли співчуття розвинене та зрощене, це веде до великого прихистку від ярма. Як саме?...»
«Монахи, коли співчуття розвинене та зрощене, це веде до відчуття великої нагальності. Як саме?...»
«Монахи, коли співчуття розвинене та зрощене, це веде до перебування у великій легкості. Як саме?...»
Співчуття
Karuṇāsutta (SN 46.63)