Половина святого життя

Так я чув. Якось Будда перебував у землях сак’їв, де в них є місто під назвою Нагарака. Тоді шановний Ананда підійшов до Будди, вклонився, сів збоку і сказав йому: «Вчителю, добрі друзі, супутники та товариші — це половина святого життя». «Не так воно, Анандо! Не так воно, Анандо! Добрі друзі, супутники та товариші — це все святе життя. Монах, який має добрих друзів, супутників та товаришів, може очікувати розвитку та зрощення Благородного Вісімкового Шляху. І як монах, який має добрих друзів, може очікувати розвитку та зрощення Благородного Вісімкового Шляху? Це коли монах розвиває правильні погляди, які спираються на усамітнення, безпристрасність та припинення, і звершуються відпусканням. Він розвиває правильні наміри... правильну мову... правильні вчинки... правильні засоби до життя... правильні зусилля... правильну усвідомленість... правильне зосередження, яке спирається на усамітнення, безпристрасність та припинення, і звершується відпусканням. Ось як монах, який має добрих друзів, розвиває та зрощує Благородний Вісімковий Шлях. І ось ще один спосіб зрозуміти, чому добрі друзі — це все святе життя. Бо, покладаючись на мене як на доброго друга, істоти, що підвладні повторним народженням, старості та смерті, скорботам, плачу, болю, смутку та відчаю, визволяються від усього цього. Це ще один спосіб зрозуміти, чому добрі друзі — це все святе життя».