В Саватхі.
«Монахи, я бажаю піти в усамітнення на пів місяця. Ніхто не повинен приходити до мене, окрім того, хто приносить мені їжу».
«Так, Вчителю», — відповіли ті монахи. І ніхто не приходив до нього, окрім того, хто приносив їжу.
Тоді, як минуло пів місяця, Будда вийшов з усамітнення і звернувся до монахів:
«Монахи, я перебував у тому ж стані, в якому я перебував, вперше пробудившись. Я осягнув, що від хибних поглядів є почуття, і він правильних поглядів є почуття ... від хибного зосередження є почуття, і від правильного зосередження є почуття.
Є почуття від бажання, від думок, від сприйняття. Доки бажання, думки та сприйняття не вгамовані, від цього є почуття. Коли бажання, думки та сприйняття вгамовані, від цього є почуття.
Є зусилля для досягнення недосягнутого. Коли цей стан досягнуто, від цього також є почуття».
Перебування (Перша)
Paṭhamavihārasutta (SN 45.11)