Настанова Чанні

Так я чув. Якось Будда перебував біля Раджагахи, в Бамбуковому Гаю, на місці годування білок. У той час шановні Саріпутта, Махачунда та Чанна перебували на Горі Грифів. У той час шановний Чанна був хворий, страждав, тяжко недужав. Тоді надвечір шановний Саріпутта вийшов з усамітнення, підійшов до шановного Махачунди і сказав йому: «Ходімо, друже Чундо, провідаємо шановного Чанну та розпитаємо про його хворобу». «Так, друже», — відповів Махачунда. Тоді Саріпутта та Махачунда пішли до Чанни й привітались з ним. Після вітань та чемних розмов, вони сіли збоку. Тоді Саріпутта сказав Чанні: «Сподіваюся, ти тримаєшся, друже Чанно; сподіваюся, ти в порядку. Сподіваюся, що біль вщухає, а не посилюється, і можна спостерігати його спад, а не зростання». «Друже Саріпутто, я ледь тримаюся, мені геть нелегко; біль жахливий і посилюється, а не вщухає, і можна спостерігати лише його зростання, а не спад. Люті вітри пронизують мою голову, ніби дужий чоловік свердлить мою голову гострим вістрям. А голова болить так, ніби дужий чоловік стягує мою голову міцним шкіряним ременем. Вітри, що ріжуть мій живіт, такі сильні, ніби вправний м'ясник або його учень розтинає живіт корови гострим ножем для м'яса. А тіло палає так, неначе двоє дужчих схопили слабшого та крутять його за руки й ноги над ямою з розжареним вугіллям. Я ледь тримаюсь, мені геть нелегко; біль жахливий і посилюється, а не вщухає, і можна спостерігати лише його зростання, а не спад. Друже Саріпутто, я вкорочу собі віку. Я не хочу жити». «Не роби цього, шановний Чанно, тримайся! Ми хочемо, аби ти тримався. Якщо в тебе немає належної їжі, ми знайдемо її тобі. Якщо в тебе немає належного лікування, ми знайдемо тобі його. Якщо в тебе немає вмілого доглядача, ми знайдемо тобі його. Не роби цього, шановний Чанно, тримайся! Ми хочемо, аби ти тримався». «Друже Саріпутто, не так воно, що немає в мене належної їжі, чи належного лікування, чи вмілого доглядача. Більше того, вже довгий час я служив Вчителю з любов'ю, а не без любові. Бо годиться учню служити Вчителю з любов'ю, а не без любові. Запам'ятай так: “Монах Чанна вкоротив собі віку, не заслуговуючи на осуд”». «Я хотів би запитати тебе дещо, як можеш відповісти». «Питай, друже Саріпутто. Почувши [питання], я зрозумію [його]». «Друже Чанно, чи сприймаєш ти око, усвідомлення ока та речі, що пізнаються усвідомленням ока таким чином: “Це моє, це я, це моє я”? Чи сприймаєш ти вухо ... ніс ... язик ... тіло ... розум, усвідомлення розуму та речі, що пізнаються усвідомленням розуму таким чином: “Це моє, це я, це моє я”?» «Друже Саріпутто, я сприймаю око, усвідомлення ока та речі, що пізнаються усвідомленням ока так: “Це не моє, це не я, це не моє я”. Я сприймаю вухо ... ніс ... язик ... тіло ... розум, усвідомлення розуму та речі, що пізнаються усвідомленням розуму так: “Це не моє, це не я, це не моє я”». «Друже Чанно, що ти побачив, що ти безпосередньо пізнав в цих речах, що ти сприймаєш їх так: “Це не моє, це не я, це не моє я”?» «Друже Саріпутто, побачивши припинення, пізнавши безпосередньо припинення в цих речах, я сприймаю їх так: “Це не моє, це не я, це не моє я”». Тоді шановний Махачунда сказав шановному Чанні: «Тоді, друже Чанно, тобі варто час від часу згадувати настанову Будди: “Залежний тремтить. Незалежний не тремтить. Де немає тремтіння, там є заспокоєння. Де є заспокоєння, там немає схиляння*. Де немає схиляння, там немає приходу і відходу. Де немає приходу і відходу, там немає вмирання і повторної появи. Де немає вмирання і повторної появи, там немає цього життя або наступного, або між ними. Саме це і є кінцем страждання”». І коли шановні Саріпутта та Махачунда дали шановному Чанні цю настанову, вони підвелися зі своїх місць і пішли. Невдовзі після того, як ті шановні пішли, шановний Чанна вкоротив собі віку. Тоді шановний Саріпутта підійшов до Будди, вклонився, сів збоку і сказав йому: «Вчителю, шановний Чанна вкоротив собі віку. Де він народився у своєму наступному житті?» «Саріпутто, хіба монах Чанна не оголосив тобі безпосередньо про свою бездоганність?» «Вчителю, у Вадджів є село, що зветься Пуббаджира. Там Чанна знався з дружніми, близькими та гостинними родинами». «Монах Чанна дійсно знався з цими родинами. Та цього недостатньо для мене, аби назвати когось тим, хто заслуговує осуду. Коли хтось кидає це тіло та підбирає наступне — саме такий для мене заслуговує осуду. Та монах Чанна не зробив цього*. Запам'ятай це так: “Монах Чанна вкоротив собі віку, не заслуговуючи осуду*”». Так сказав Будда. Вдоволений, шановний Саріпутта схвалив сказане Буддою.